Весна на селі - це незчисленна робота, причому з одного боку всі поспішають, бо треба багато чого прибрати, а згодом посіяти і насадити, а з другого боку завжди є небезпека приморозку, який всю роботу зводить нанівець.

От ми наче побризкали від бактеріальних хвороб двічі, а сьогодні дивлюся - а абрикос таки вражений, треба відрізати хворі гілки, а айва так і взагалі наполовину всохла. Треба відпиляти сухе. У лютому цього не було помітно.

Петрушку цього року не замочувала, посіяла так, але притоптала, подивимось, чи так краще буде сходити. 

Редиска зійшла дружно, ще пара днів - і можна буде проріджувати.

Бур'ян росте дуже швидко, у трояндарію вже майже заросло,  клумбу з хостою прийшлося сьогодні звільняти, бо саму хосту і не видно під пирієм. Видрала весь, вийшла така собі копичка сіна.

Коти не хочуть вже бути вночі вдома, виходять на полювання. Полюють за кротами, що цього року вибрали наше обійстя для життя. Я вже і риб'ячі голови підкладала у нірки, і пісок з котячих лотків, і втикала палки з начеплиними на них бутилками з вирізаними крильцями, щоб крутилися і робили шум. Сподіваюсь, що підуть. 

Але шкоди вже наробили. Одна лоза всохла і один чудовий кущ лохини. 

Цвітуть вишні і черешні, як не буде великого приморозку, то будемо з вишнями. А, може, і з яблуками, як не поморозить цвіт.

Такі от новини. 

Про обстріли Полтавщини ви вже знаєте і без мене...

 Вчора посіяла петрушку, кріп і салат. Начебто позавчора підготувала ділянки, все налаштовано, вода у бочках, але  поки посіяла - заморилася. Бо ж воду треба таскати восьмилітровою лійкою з бочки, та рядки, та сам посів, та "утоптати", - коротше, не молодію.

Сьогодні снилися знову самі покійники. Прокинулась аж о восьмій. Поснідали, потім поставила опару на паски.

Орки як показилися, тривоги раз по раз.

Паски вийшли красиві, глазур теж вдалася, хоча тільки сьогодні роздивилася, що покупна глазур виявилася салатового кольору. Ну, буде на якийсь пиріг.

 Страсний тиждень завжди проходить дуже швидко, не встигаєш моргнути - вже середа. Завтра - чистий четвер.

Вчора перший день тепло, погреблася у садку, заморилася.

Під час роботи став падати тиск. Що само по собі дивно для мене. Стає млосно і змушена відпочивати.

Находила майже 5 км, десь біля восьми тисяч кроків. Накупила продуктів та корму для котів, та наповнювач для лотків. Персика немає, охороняти периметр нема кому, у двір шастають чужі коти, і Філя з  Максом бояться виходити, особливо Філя. Бо Макс якось таки територію мітить, хоча його запах не такий потужний, як у Персика. Ну, то  таке, далеко не відходить від обійстя. Начебто.

Також купила хімії від бактеріальних хвороб абрикос, слив, айви та персиків, хоча айва за минуле літо майже вся загинула, добре, що пустила паростки, тепер її можна і видалити, є молоде деревце поряд. Насіння подорожчали дуже, та і хімія також. Купила насіння моркви, петрушки, кропу, кабачків, та квітів у  підвісні горщики. Вийшло більше чотирьох сотень гривень.

Сьогодні Петрович скопав у теплиці, я посіяла редиску. Це так здається, що легко, але тягаєш лійку води, та треба було заволочити, зробити рядки, - коротше. заморилася. Та ще скопала сама грядку під кріп, салат та пертушку. Заволочила, але сіяти вже було ніколи, бо робота.

Старший залишив мені свій пу-ер, насолоджувалась чаєм. Трохи перед роботою  лягла поспати, вирубилась моментально.

Таке життя.

 Тиждень пролетів непоміітно.

Сьогодні вранці встала - за вікном все в снігу, наче надворі лютий, або січень. І цей сніг ішов до обіду. А потім наче потепліло, і розтаяв. Зовсім, З дерев, з трави, звідусіль. А абрикоси були на цвіту...

Вночі було тихо. І вдень майже не свистіло.

Почала передивлятися "Хорошого лікаря", того, де лікар аутист. Цікаве кіно, багато мудрих думок і висловів.

Завтра приїде батюшка з району, посвятити вербу. Можливо на Пасху приїде і наш, хтозна...

Треба купити завтра молока, вершкового масла, яєць...м'ясо вже є. Зроблю зі свиного балика так звану "гармошку". В неділю треба буде купити паперових формочок для пасок.

Наступного року учнів буде менше, багато хто ви\жджає. Бо лячно за дітей. Я їх розумію.

Потихеньку роблю зменшення всякого мотлоху в хаті. До Пасхи треба було б закінчити перестановку. Та не знаю, чи здолаю це діло. 

Вчора ввечері раптово скаконув тиск. Прийшлося пити каптопрес. Він з сечогінним. Набряк зменшився. Подивимось, як далі. 

Таке життя.